Марчук про ГУАМ: Росія просто так не відступить
19 червня у Баку в рамках Самміту ГУАМ пройде засідання Ради голів держав цієї організації. Обговорюватимуться питання зменшення енергозалежності від Росії, ядерної безпеки, створення миротворчих підрозділів ГУАМ для владнання конфліктів навколо Придністров’я, Абхазії, Нагірного Карабаху. Бі-Бі-Сі взяла інтерв’ю у екс-прем’єра і екс-міністра оборони України Євгена Марчука. Першим запитанням було: що означає широке представництво на самміті? Адже в ньому мають взяти участь не лише лідери четвірки, а й президенти, зокрема, Польщі, Румунії, Литви, чільники Болгарії, Естонії, Туреччини, Казахстану. Євген Марчук: Я думаю, що це своєрідна демонстрація східноєвропейських країн НАТО перед Росією, що вони приєднуються і до такого об’єднання, як ГУАМ, яке не є альтернативою НАТО чи Договору про колективну безпеку, де Росія домінує. Це свідчення того, що в Європі вимальовуються нові елементи європейської безпекової конфігурації. Бі-Бі-Сі: Учасники самміту мають обговорити створення миротворчих підрозділів ГУАМ. Як Ви вважаєте, вони мають замінити російських військових в Абхазії, Південній Осетії, Придністров’ї? Адже Кишинів і Тбілісі неодноразово висловлювали незадоволення діями російських військових. Євген Марчук: Тут є декілька, я думаю, додаткових компонентів. Нещодавно прийшла інформація, що Росія домовилася з Молдовою на відповідних умовах щодо Придністров’я нібито при умові, що Молдова не буде заперечувати, що у Придністров’ї буде якийсь час продовжувати базуватися російський контингент. Це непроста для України ситуація. А що стосується Грузії, я думаю, ідея контингенту миротворчого ГУАМівського, коли це буде зараєстровано у відповідних міжнародних структурах, мається на увазі ООН, то постане невідворотньо питання про те, щоб або Росія приєдналася до цих миротворчих сил, або цей миротворчий контингент замінив російські миротворчі сили в Осетії і той змішаний контингент, який зараз є в Придністров’ї. Бі-Бі-Сі: А чи буде ефективною роль миротворців ГУАМ з огляду на серйозну роль Росії в регіонах конфлікту? Євген Марчук: Росія просто так не відступить, тому є якась, думаю, поспішність з боку Росії щодо можливої домовленості з Молдовою по Придністров’ю. Але тут, на такому жорсткому протистоянні з Росією, нічого не вийде з точки зору ефективності цього контингенту. Задіювання його в Україні, будемо сподіватися, буде непотрібним, але створенням такого контингенту Україна демонструє активний хід в регіональному контексті. Я думаю, що це своєрідний тиск на Росію – в даному випадку не тільки країни ГУАМ беруть участь, а й східноєвропейські країни. Я думаю, що Росія ще принесе сюрпризи в цьому напрямку, аби максимально нейтралізувати ефективність цього контингенту. Вона знайде якісь форми впливу через Раду безпеки ООН, можливо, через якісь інші механізми, але, я думаю, Росія тут ще скаже своє слово. І якщо країни-члени ГУАМ, як це часто підкреслюється, готові, відкриті до участі Росії, і вони знайдуть якусь форму запропонувати Росії варіант, який був би хоча б для світової громадськості прийнятний, то Росії буде важко відмовитися – цей дипломатичний хід буде виглядати може неефективним, але демонстративно непростим для Росії. Простіше кажучи, це в якійсь мірі її тестування, тестування, як поведе себе Росія і демонстрація активної ролі країн-членів ГУАМ. Бі-Бі-Сі: Країни-учасниці ГУАМ намагаються співпрацювати над енергетичними проектами, які б давали змогу постачати енергоносії на Захід, оминаючи Росію. Яку реакцію вони можуть викликати у Москви? Євген Марчук: Ті продуктопроводи, нафтопроводи, особливо газопроводи, які вже Росія будує в обхід України – це і є своєрідна відповідь. Я думаю, тут Росія не постраждає. Виходячи з її досвіду і з механізмів впливу на Європу – саме через газові, і в якійсь мірі нафтові, але головним чином через газові механізми – Росія буде тут іти на випередження. Тут так: з одного боку, не можна ігнорувати цю обставину, але з другого боку, треба все таки заглядати років на 20, можливо і 30 вперед, аби диверсифікацію постачання енергоносіїв в Україну реалізувати. Тим більше, що Одеса-Броди майже наполовину завершений, з урахуванням того, заради чого він будувався.
| 
